ФОТОМАНДРІВКА КАМ’ЯНСЬКИМ-ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКИМ І ЙОГО ОКОЛИЦЯМИ. № 2012
Вже чогось, а джерел отримання інформації в наш час більш ніж достатньо. Ще років двадцять тому ми й уявити не могли, до чого в цьому сенсі техніка дійде! Але при цьому різноманітті, простенький динамік, який слухали ще наші бабусі та дідусі, не втрачав своєї актуальності до останнього часу. Голос колишнього завідувача редакції міського радіомовлення Дніпропетровської телерадіокомпанії, заслуженого працівника культури України, Почесного громадянина Дніпродзержинська (нині Кам`янське) Анатолія Петровича Литвина ще добре пам`ятають чимало мешканцям нашого міста. Протягом багатьох років його авторські передачі “Музичний радіокур’єр” та “Музичний телекур’єр” користувалися незмінною популярністю у мешканців області та за її межами. 20.12.2016. На верхньому фото: легенди журналістики Анатолій Петрович Литвин (праворуч) і Володимир Костянтинович Базарянінов (колишній редактор газети “Знамя Дзержинки”).
Починаючи з середини 1920-х років використання радіо в СРСР було жорстко регламентовано. Радіоприймачі підлягали обов’язковій реєстрації в органах внутрішніх справ, а за їхнє використання стягувалася абонентська плата. Ці суворості скасували лише у 1962 році. Фото Віталія Климова.
У вересні 2023 року Кам`янському радіо виповниться 91 рік. З 1981 року А.П.Литвин керував редакцією дніпродзержинського радіо. В останні роки колектив редакції був невеликий. До складу творчої групи, крім Анатолія Петровича, входили редактори радіомовлення Леонід Бройтман та Інна Шеремет. Записували радіопередачі та видавали їх в ефір інженер звукозапису Олександр Скоробогатий та звукооператор Лариса Івко. Швидкі руки друкарки Марії Бекташєвої друкували інформацію, що виходила потім в ефір. За спогадами А.Литвина, дикторкою міського радіо в післявоєнні роки була Ольга Петрівна Єрмакова, яку в 60-х роках змінила Світлана Ферма. Голос Литвина, схожий на левітанівський, звучав за радянських часів із трибуни багатьох парадів. факт: на прохання служб МНС Анатолій Литвин записав кілька десятків спецзвернень МНС, на кшталт: «Увага – аварія…, рятувальні пункти розміщені…» Записи зберігаються на центральному пункті оповіщення МНС.
Вулиця Червоноармійська, 17 (нині Сокола). Колись тут знаходився цех міського радіотрансляційного мовлення. 10.06.2021.
“17 серпня 2005 року редакція міського радіомовлення переїхала в нове приміщення, розташоване в будівлі Вищого професійного училища по проспекту Пеліна. Цей подарунок колектив редакції отримав від міської влади до Дня Незалежності України. Радісній події передувала сумна передісторія. Народ в подібних випадках говорить: “Не було б щастя, та нещастя допомогло”. Півтора місяці міське радіо не виходило в ефір. Цього не могли не помітити сто тисяч дніпродзержинців, для яких кабельне радіо – одне з основних джерел інформації. Причиною такого тривалого мовчання стала конфліктна ситуація через високу орендну плату за приміщення, яку зажадали власники будівлі по вулиці Арсеничева. Але світ не без добрих людей, і наодинці зі своєю бідою колектив не залишився. Завдяки підтримці та допомозі першого заступника міського голови А.Л.Білоусова, заступника міського голови Т.Ж.Завгородньої, директора вищого професійного училища В.В.Неклеси, голови міської організації ветеранів війни та праці О.М.Михайлова, редакція отримала нове, відремонтоване в найкоротші терміни, затишне приміщення. 17 серпня муніципальне радіо відновило своє мовлення. О 15:40 в ефір вийшла перша програма. Гостем студії був А.Л.Білоусов. Як і раніше, радіо мовитиме п’ять разів на тиждень. І сто хвилин інформаційного часу обіцяють бути цікавими, актуальними і пізнавальними”. А. Іванова. “Знамя Дзержинки” 20.08.2005. На фото: Леонід Бройтман біля входу в приміщення ВПТУ, де розташувалася редакція радіо.
Текст Віктора КУЛЕНКА.
