ФОТОМАНДРІВКА КАМ’ЯНСЬКИМ-ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКИМ І ЙОГО ОКОЛИЦЯМИ. № 2236

Дошка пошани — агітаційно-пропагандистський винахід радянської цивілізації, що являв собою стенд з іменами і світлинами передовиків виробництва, який, зазвичай, розташовували біля прохідної або у вестибюлі підприємства. Своєю метою дошка пошани мала підвищення продуктивності виробництва, заохочення. У перші роки радянської влади називалася червоною дошкою, при цьому на противагу їй існувала чорна дошка (у подальшому — дошка ганьби), на яку заносилися п’яниці, прогульники та ледарі. Дошка пошани передбачалася “Правилами внутрішнього трудового розпорядку”, що регламентували трудовий розпорядок у радянських установах, підприємствах і організаціях. Крім того, існували міські, районні, обласні, крайові та республіканські дошки пошани. Після ліквідації СРСР і зміни політичного й економічного ладу на початку 1990-х років використання дощок пошани на законодавчому рівні припинилося (окрім Білорусі). Джерело: “Вікіпедія”. На верхньому фото: Дошка пошани на центральній прохідній ДМК. 1971.

Портрети з орденоносцями металургійного заводу. Центральна прохідна.

 

Алея з портретами ветеранів труда Заводського району була відкрита у 1977 році.

 

Алея з портретами передовиків цехів ДМК. 09.09.2009.

 

 

Алея з портретами кращих трудящих ДДРЕС. 1970-і роки.

Текст Віктора КУЛЕНКА.