Перейти до вмісту
Кунцер Володимир Миколайович (15.06.1934 – 04.07.1987) колекціонер-фалерист, краєзнавець-аматор.
Ім`я Володимира Кунцера почало зустрічатися на шпальтах місцевої газети “Дзержинець” з першої половини 80-х років минулого століття. На сторінках обласних “Прапора юності”, “Днепровской газеты”, популярної тоді “Недели” (додатка до “Известий”), Литературной газеты” часто друкувалися краєзнавчі матеріали за підписом “Володимир Кунцер, колекціонер”, “офіцер запасу”, інженер вагонобудівного заводу”, “краєзнавець”, “лауреат обласної робкорівської премії” тощо. Але жодного разу – “історик”. Дипломованим істориком він і не був, був ним за покликом серця…
Мені не довелось бути особисто знайомим з Володимиром Миколайовичем Кунцером. Про нього розказала дружина Євгенія Геннадієвна.
Володимир Кунцер (ліворуч) під час воєнної перепідготовки.
Учень Дніпродзержинської середньої школи №16 Володимир Кунцер після закінчення військового училища служив у Мурманську. Під час хрущовської реорганізації збройних сил, порядний офіцер посварився з командуванням військової частини і його “прибрали” з армії. Після демобілізації він повернувся додому, а тут ніякої роботи за фахом не було. Довелося закінчити металургійний технікум. Працював начальник зміни, начальник цеху на вагонці. 1976 року Євгенія Культіна та Володимир Кунцер створили родину. На вагонному заводі робітники знали про його захоплення історією та фалеристикою і допомагали поповнювати зібрання.
Володимир і Євгенія з шестирічною донькою Наталею. 18.03.1982.
“У нас у квартирі раніше стояли великі книжкові стелажі, а на одній із стін висіла колекція фалеристики, яку він почав збирати ще в молодості, – згадує Євгенія Геннадієвна. – Володимир багато читав історичну літературу, писав публікації для газет. У вивченні історії його пристрастю були запорізькі козаки та декабристи. Якби Володимир Миколайович дожив до сьогодні, коли дуже багато хто цікавиться рідним краєм та його історією, це був би його час. Помер він від серцевого нападу спекотного вечора 4 липня 1987 року. У скрутні 90-ті роки коли не було за що жити, довелося колекцію фалеристики продати. Покупці обдурили, оцінюючи колекцію. Але тоді у нас просто було безвихідне положення. Я залишилася одна, бо такої другої людини, як Володя, так і не зустріла. Він замінював і батька, і чоловіка, був у всьому прикладом. На виручені гроші ми поставили гарний пам’ятник Володимиру Миколайовичу де написано: “Не говорим со скорбью нет тебя, а с благодарностью – ты был”.
Одного із найвідоміших журналістів і краєзнавців Дніпропетровщини Миколу Чабана дуже вразила ерудованість Володимира Кунцера. “Він був закоханий у військову історію, у декабристів, в історію козацтва, – згадує М.Чабан. – Про військові нагороди, яких у нього зібралася чимала і змістовна колекція, він був ладен розповідати годинами. Це був не накопичувач цінностей, які нерідко трапляються серед колекціонерів, а дослідник. Кожна медаль, кожен орден в його зібранні “говорили”, могли багато розповісти устами господаря. Він також не приховував своїх симпатій до “білого руху”, на час нашого знайомства він мав чималу колекцію галліполійських хрестів – на Галліополі перебували у 20-х роках врангелівські воїни, які були змушені полишити батьківщину”.
Зустріч В.Кунцера у видавництві “Зоря”. 16.01.1986.
М.Чабан і В.Кунцер. 16.01.1986.
Володимир Кунцер дуже цікавився своєю геніалогією. Свого часу він з`ясував, що прізвище діда було Куцир і зустрічається у козацьких реєстрах ще за часів Богдана Хмельницького, копії яких Володимир Миколайович якимось чином роздобув. Незадовго до 1917 року дід повів свого сина Миколу у польську гімназію, яка вважалася у Кам`янському доступнішою за російську, а там зажадали змінити прізвище, щоб не вирізнятися серед інших. Отак Куцирі стали Кунцерами.
Зустріч з друзями.
Під час служби в армії Володимир Миколайович Кунцер займався важкою атлетикою і боксом. Щось козацьке від дідуся пішло, коли його внук Володимир став займатися в боксерському клубі “Ринг” у тренерів Леоніда Дородного та Андрія Шешурєва. Призер чемпіонатів України з боксу, Володя став ще й майстром спорту з козацького двобою.
У краєзнавчому альманаху “З любовю до отчого краю” опубліковані всі матеріали В.М.Кунцера, які друкувалися на шпальтах періодики.
Краєзнавець Віктор КУЛЕНКО
Світлини з архіву Є.Кунцер публікуються вперше.
Вам також може сподобатись
