Перейти до вмісту
15 травня день народження засновниці школи художньої гімнастики в нашому місті Аліни Іванівни Сокирко. І хоча вже чотири роки її немає з нами, але пам`ять про неї живе в наших серцях.
Усі фото з архіву А.І.Сокирко.
В дев`ятому класі Аліна Вовк (дівоче прізвище Аліни Іванівни Сокирко) почала займатися плаванням. “До нас приїхав боксер з вагітною дружиною, яка була плавчихою, – згадує А.І.Сокирко. – І мене весь час вони переконували займатися плаванням. Фразу “Кожна людина повинна вміти плавати” я запам’ятала на все життя, і про це потім говорила своїм учням. Ми плавали на Дніпрі тільки в теплу пору року. Весь інший час займалися загальнофізичною підготовкою в спортзалі заводу імені Дзержинського разом зі спортивними гімнастами (чоловіками і жінками).
Одного разу стався такий випадок. Тренер-викладач гімнастів майстер спорту Ніна Семенівна Булгакова, щось говорила старшому тренеру Івану Неклесі, поглядаючи в мою сторону. Потім вони підійшли і повідомили, що будуть відкривати в місті відділення художньої гімнастики, і запрошують на заняття. Я десь вже чула про новий вид спорту, знала, що там тільки дівчатка займаються, але більше не уявляла, що вони роблять. І про себе подумала, а чому б і ні”.
Раніше була партерна акробатика, де пари, трійки, групи виступали на концертах, парадах, якихось заходах. Потім для розвитку спортивної гімнастики ввели стрибкову акробатику і художню гімнастику. Нормою стало те, що під час виступів зі спортивної гімнастики, обов’язково повинні були виступати спортсмени (дорослі і діти) за програмою художньої гімнастики і стрибкової акробатики. Відсутність хоть одного виду вже не давало нарахування очок у виступах команд зі спортивної гімнастики. Все було в комплексі.
Досить гнучка і граціозна Аліна Вовк стала ведучою “художницею” в команді “Металург”. “Зі мною в першому наборі виступали 5-6 гімнасток. Пам’ятаю тільки Надю Долматову, яка була постарше мене, – згадує Аліна Іванівна. – Спочатку у нас була команда “Сталь”, а коли ввели художню гімнастику, ми стали називатися “Металург”. Виграли свої перші обласні змагання. А весною 1952 року команда в складі п`яти “художниць” з Дніпропетровщини поїхала виступати до Москви. Мама пошила мені платтячко з крильцями. На ногах були білі парусинові босоніжки, які натерли зубним порошком. Виступаючи в столичному Палаці спорту, я збилася при виконанні однієї обов’язкової за програмою вправи. Але не спасувала, а продовжувала робити вже наступні вправи. Коли згадала, то виконала і пропущену вправу. Вийшла цілісна програма, але з перставленними частинами. Так мене за винахідливість ще і відзначили. Ми тоді виступали зі стрічками, шарфами, скакалками, обручами. Незабаром прибрали з програми мою нелюбиму вправу з шарфом, а поставили з м’ячем”. В десятому класі Аліна вже мала перший дорослий розряд.
Трійка-“помічниця”
Після школи Аліна Вовк поступала до Дніпропетровського гірничого інституту на відділення геофізики. І їй не вистачило (через трійку в атестаті) одного бала. “У деканаті запропонували вчитися на маркшейдера, де я провчилася цілий семестр, – пояснює Аліна Іванівна. – Потім я захворіла на ангіну і не потрапила на здачу іспитів. Проте я все-таки залишилася в гірничому інституті, тренуючись в секції художньої гімнастики і виступаючи в команді на вузівських змаганнях. Там мене побачила тренер університету з кафедри фізкультури Ася Наумівна Самгіна. Їй пояснили, що я не вчуся в інституті, а тільки тренуюся. Цей навчальний рік я провела вже тренуючись в університеті. А потім Ася Наумівна запропонувала вчитися в фізкультурному технікумі. Так я стала студенткою ДТФК. Через два роки закінчила технікум, і з 1 вересня 1956 року почала працювати тренером-викладачем з художньої гімнастики ДЮСШ “Авангард” заводу ім. Дзержинського. Тим самим звільнивши Ніну Семенівну Булгакову від обтяжуючої її роботи з “художницями”. Так дякуючи трійці в атестаті, я не стала маркшейдером, а почала займатися своєю улюбленою роботою”.
Щоб провести перший набір у відділення художньої гімнастики, тренеру довелося обходити багато шкіл, учбових закладів. Були дівчата і з ансамблю “Дніпро”. “На першість України я возила свою команду, лише одна дівчинка була з Дніпропетровська, – пояснює Ална Іванівна. – У першому складі виступали Люся Кальниш, Таня Морозова, Оля Дубовик. Першим майстром спорту СРСР в 1964 році стала Катерина Веленгура. Після закінчення інституту вона вийшла заміж і переїхала жити в Ленінград. Там Катя виступала у другій збірній команді РРФСР”. Другим майстром через рік стала Люда Лужкова, неодноразова чемпіонка і призер ЦС “Авангард”, ВЦРПС. Дуже сильними гімнастками були також Наталія Вербицька, Марина Кучальська, Поліна Степанченко, Лариса Гусь, Неоніла Юдіна, Карина Коновалова, Альбіна Лукасевич, сестри Войтович – Світлана, Лариса, Олена.
У 1958 році команда Дніпропетровщини (в складі якої були чотири представниці з Дніпродзержинська і одна з обласного центру) посіла друге місце на Всеукраїнській Спартакіаді школярів. А через рік, на таких же змаганнях, які проходили в Дніпродзержинську, збірна нашої області стала першою. З 1975 по 1985 рік директором ДЮСШ “Дзержинка” була Аліна Іванівна, яка вже була одружена і носила прізвище Сокирко. Тоді ця школа художньої гімнастики вважалася найкращою в Україні. Аліна Іванівна весь час до виходу на заслужений відпочинок в 2014 році пропрацювала на “Дзержинці”. Всього з 1964 по 2009 рік вона виховала 39 майстрів спорту. Її заслуги було відзначено присвоєнням 11 липня 2001 року звання Заслуженого тренера України з художньої гімнастики.
Віктор КУЛЕНКО.
1955 рік
1956 рік
Вправа з шарфами. 14.12.1962.
В музеї Молодої гвардії з матерями Івана Земнухова і Валентини Борц
З гімнастками першого складу команду. 1963.
Суддівська бригада турніру з художньої гімнапстики. Кіровоград. Третя праворуч Аліна Сокирко. 1987
Чемпіонат України з художньої гімнастики. Суддівська бригада. По середині А.Сокирко. 1996.
А.І.Сокирко і Карина Коновалова. 2003.
А.І.Сокирко з юними гімнастками. 2005.
Біля портрету своєї подруги Людмили Пилипівни Колесникової, памяті якої проводився турнір. 13.05.2011
Зі своєю подругою Альбіною Миколаївною Дерюгіною. 27.07.2011.
Вам також може сподобатись
